02 лютого, понеділок – Лк 6,17-23
Прп. Євтимія Великого
В той час став Ісус рівнім місці; була там велика сила його учнів і людей вельми багато з Юдеї та з Єрусалиму, і з побережжя Тиру та Сидону. Вони прийшли слухати Його і оздоровитись від своїх недуг; і всі ті, що їх мучили нечисті духи, теж оздоровлялись. Увесь народ намагався його торкнутися, бо сила виходила з нього і всіх оздоровляла.
Тоді Він, звівши на своїх учнів очі, мовив: Блаженні вбогі, бо ваше Царство Боже. Блаженні, голодні нині, бо ви насититеся. Блаженні, що плачете нині, бо будете сміятись. Блаженні будете, коли вас ненавидітимуть люди, коли вас вилучать, коли ганьбитимуть вас та коли викинуть як безчесне ваше ім’я Сина Чоловічого ради. Радійте того дня і веселіться, бо ваша нагорода велика на небі.
Блаженні вбогі, бо ваше Царство Боже. Що Ісус говорив свого часу учням, те саме каже тепер і нам… Голодні, бідні, плачучі … такі стани не є для нас, це нас не приваблює, хоча рівночасно всі ми хочемо бути блаженними!
Ісус не вимагає того, чого сам не пробував… Знав, що означає бути бідним, тому що вибрав життя в бідності, в стаєнці, в сім’ї тесляра, а не якогось багача… Прийшов всім виявити Боже Царство та безмежну любов Небесного Отця до нас людей… Якщо її хочемо отримати, то мали би вибрати життя, хоча не привабливе для людей цього світу, але миле в очах Божих!!! Наша бідність не має бути зовнішньою (стара, негарна, подерта одежа чи проживання в стаєнці). Вона має бути такою, щоб на першому місці був Бог – в нашому серці, в наших думках, словах, вчинках…
Господи, хочу прийняти Твій заклик, бажаю бути таким бідним, як Ти.
Немає коментарів:
Дописати коментар