13 лютого, п’ятниця – Мр 14,3-9
Св. чудотворців і безсрібників Кира й Івана
В ті дні, як Ісус був у Витанії, в домі Симона прокаженого, як був за столом, підійшла жінка з алябастровою посудинкою щирого дорогоцінного нарду і, розбивши посудинку, вилила Йому на голову. Деякі обурилися і говорили між собою: Навіщо така втрата мира! Таж його можна було продати більш, ніж за триста динаріїв, і гроші дати бідним. І вони ремствували на неї. Але Ісус сказав: Лишіть її. Чого її непокоїте? Вона зробила для Мене добрий вчинок. Бідних бо ви завжди маєте з собою і, коли захочете, можете їм добро чинити; Мене ж не завжди маєте. Що могла, те зробила; вона заздалегідь намастила Моє тіло на похорон. Істинно кажу вам: По цілім світі, скрізь, де тільки буде проповідуватись це Євангеліє, оповідатимуть і те, що вона зробила, на пам'ятку про неї.
Жінка дала Ісусові з любові все, що мала. Не жаліла дорогоцінну олію. Це є також для нас ключ, яким відкривається небо. Робити все для Бога та з любові до Нього. Не мусять це бути великі речі. Небесний Батько тішиться і з малих вчинків любові, котрі робимо лише перед Його поглядом, а не перед очами цілого світу. Бог бажає допомагати нашими руками та добрим серцем .
Навіщо така втрата мира! Таж його можна було продати більш, ніж за триста динаріїв, і гроші дати бідним. Якщо деколи і ми так думаємо, то добре перевірмо, чи справді ми думаємо (дбаємо) про бідних, про добро ближніх, чи лише про наші персональні вигоди.
Немає коментарів:
Дописати коментар