24.02.2009

24 лютого, вівторок – Лк 22,39-42.45-23,1
Свщмч. Власія

39. Тоді вийшов він і пішов, як звичайно, на Оливну гору. Слідом за ним пішли і його учні. 40. Якже прибув на місце, він сказав їм: «Моліться, щоб не ввійти в спокусу». 41. І сам відійшов від них так, як кинути каменем і, ставши на коліна, почав молитися: 42. «Отче, коли ти хочеш, віддали від мене цю чашу, тільки хай не моя, а твоя буде воля!»
45. Підвівшись від молитви, він підійшов до учнів і застав їх сплячими від смутку. 46. І сказав їм: «Чого спите? Вставайте та моліться, щоб не ввійти в спокусу!»
47. Коли говорив ще, аж ось надходить юрба, і на чолі її йде один з дванадцятьох, званий Юда; і підійшов він до Ісуса, щоб його поцілувати. 48. А Ісус сказав до нього: «Юдо, поцілунком видаєш Чоловічого Сина?» 49. Побачивши, до чого доходить, сказали ті, що були з Ісусом: «Господи, чи не вдарити нам мечем?» 50. І вдарив один із них слугу первосвященика й відтяв йому праве вухо. 51. Ісус озвався: «Лишіть но!» І доторкнувшися до вуха, він зцілив його. 52. Тоді Ісус сказав до первосвящеників, начальників сторожі святині і старших, що були вийшли проти нього:«Як на розбійника ви вийшли з мечами та киями! 53. Як я щодня був з вами в храмі, не простягнули ви рук на мене; та це ваша година, і влада темряви».
54. Схопивши Ісуса, вони повели його й привели в дім первосвященика. Петро ж ішов слідом за ним здалека. 55. І коли вони розклали вогонь посеред двору та посідали вкупі, сів і Петро між ними. 56. Побачила його одна слугиня, як він сидів біля багаття і, приглянувшись до нього пильно, каже: «І цей з ним був!» 57. А він відрікся, кажучи: «Не знаю його, жінко!» 58. Та трохи згодом другий, побачивши його: «І ти з них», – каже. Але Петро відповів: «Ні, чоловіче!» 59. А по якійсь годині хтось інший почав наполегливо казати: «Справді, і цей з ним був! До того він і з Галилеї!» 60. Петро озвавсь: «Не знаю, чоловіче, що ти кажеш». І зараз, як він говорив ще, заспівав півень. 61. ІГосподь, обернувшись, глянув на Петра, і згадав Петро Господнє слово, коли Господь йому сказав: «Петре, перше, ніж півень заспіває, ти мене відречешся тричі». 62. І, вийшовши звідти, заплакав гірко.
63. Тим часом люди, що держали його, б’ючи його, над ним знущалися 64. і, накривши, питали його: «Пророкуй, хто той, що вдарив тебе?» 65. І багато іншого, глузуючи, говорили на нього.
66. Якже настав день, зібралася рада старших народу, первосвященики та книжники; і привели його на суд свій 67. і казали: «Коли ти – Христос, скажи нам». Він відповів їм: «Коли скажу вам, ви не повірите; 68. а якщо вас спитаю, ви не відповісте. 69. Віднині Син Чоловічий сидітиме по правиці Божої Сили». 70. А всі сказали: «То, значить, ти Син Божий?» Він сказав до них: «Самі ж кажете, що я». 71. «Навіщо нам ще свідки», – сказали ті, – «самі ми чули з уст його».
1. Тоді встала вся їхня громада, і повели його до Пилата.

…«Моліться, щоб не ввійти в спокусу… Людина має завжди пам’ятати, що вона вражена Первородним гріхом і відповідно є немічною. А тому вона повсякчас потребує підтримки від Бога, який завжди готовий допомогти.
Дивлячись на молитву Христа в Гетсиманському саду, можна зрозуміти її якості. Вона є конкретною, згідна з Божою волею, розважливою і довготривалою. Саме так потрібно молитись і нам в молитвах прохання, подяки і прослави.

• А я молюся? Яка є моя молитва?