08.02.2009

08 лютого, неділя – Лк 18,10-14
33 нд, про Митаря і фарисея, гл.1
Прп. Ксенофонта і Марії, його дружини

Сказав Господь притчу оцю: Два чоловіки увійшли в храм молитись: один був фарисей, а другий — митар. Фарисей, стоячи, молився так у собі: Боже, дякую Тобі, що я не таки, як інші люди: грабіжники, неправедні, прелюбці, або як оцей митар. Пощу двічі на тиждень, з усіх моїх прибутків даю десятину. А митар, ставши здалека, не смів і очей звести до неба, тільки бив себе в груди, кажучи: Боже, милостивий будь мені, грішному! Кажу вам: Цей вернувся до свого дому виправданий, але не той; бо кожний, хто несеться вгору, буде принижений, а хто принижується, буде вивищений.

Два чоловіки увійшли в церкву помолитися
. Уявіть в думці цю сцену: двоє людей моляться в Церкві. Один дуже добре та гарно одягнений чоловік, який стоїть на самому переді, бо є свідомий своєї «величі» перед Богом і людьми. Дякує Богу за те, що він є кращий від інших та поступово перераховує всі свої переваги… Є абсолютно спокійним за себе та живе в свідомості, що і Бог мусить бути ним задоволений!!! Він дає гроші бідним, роботу, хоч за мінімальну платню, але дає…На відпочинок їздить тільки на море, машина його вартує менше мільйона, напевно є «гірші від нього…
В кінці Церкви стоїть людина «з народу», просто одягнена. У великій покорі дякує Богові за все, що йому щоденно дає… Вірить, що говорить з Богом… З покірним серцем шукає прощення своїх недосконалостей, гріхів та шукає правдивий Божий мир…

А що я? Є з тим, котрий вміє все собі пробачити, чи з тим, який вміє бути покірним?

Боже, милостивий будь мені грішному
!

Немає коментарів: