22.02.2009

22 лютого, неділя – Мт 25,31-46
35 нд, м’ясопусна, гл.3
Мч. Никифора

31. Якже прийде Син Чоловічий у своїй славі, й ангели всі з ним, тоді він сяде на престолі своєї слави. 32. І зберуться перед ним усі народи, і він відлучить їх одних від одних, як пастух відлучує овець від козлів; 33. і поставить овець праворуч себе, а козлів ліворуч. 34. Тоді цар скаже тим, що праворуч нього: Прийдіть, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам від створення світу. 35. Бо я голодував, і ви дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене напоїли; чужинцем був, і ви мене прийняли; 36. нагий, і ви мене одягли; хворий, і ви навідались до мене; у тюрмі був, і ви прийшли до мене. 37. Тоді озвуться праведні до нього:Господи, коли ми бачили тебе голодним і нагодували, спрагненим і напоїли? 38. Коли ми бачили тебе чужинцем і прийняли, або нагим і одягнули? 39. Коли ми бачили тебе недужим чи в тюрмі й прийшли до тебе? 40.А цар, відповідаючи їм, скаже:Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили. 41. Тоді скаже й тим, що ліворуч:Ідіть від мене геть, прокляті, в вогонь вічний, приготований дияволові й ангелам його; 42. бо голодував я, і ви не дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене не напоїли; 43. був чужинцем, і ви мене не прийняли; нагим, і ви мене не одягнули; недужим і в тюрмі, і не навідались до мене. 44. Тоді озвуться і ті, кажучи:Господи, коли ми бачили тебе голодним або спраглим, чужинцем або нагим, недужим або в тюрмі, і тобі не послужили? 45. А він відповість їм:Істинно кажу вам: те, чого ви не зробили одному з моїх братів найменших – мені також ви того не зробили. 46. І підуть ті на вічну кару, а праведники – на життя вічне».

Можемо сказати, що у цій частині є коротко висловлене ціле Євангеліє. Описує останній суд.
Одні почують: Прийдіть, благословенні Отця мого…
Інші: Ідіть від мене геть, прокляті…
Тут не існує золотої середньої дороги, яка нам, людям, найбільше підходить!!!
Єдиним критерієм буде любов до ближніх, виявлена ділами. Нічого не лишиться забутим. Кожен новий день є і новою можливістю вплинути на свою позицію, дістатися ближче до Бога, котрий перебуває в наших ближніх. Чи є це чоловік чи жінка, дитина, брат чи сестра, однокласник, сусід, чи лікар, шофер, дідусь, у якого трясуться руки, або бабуся зі склерозом…
Щоб любити всіх правдивою любов’ю, яку вимагає від нас Ісус, потрібна відвага та витривалість! Святими стаємо помалу своїм щоденним зусиллям.

• В яких ближніх мене сьогодні чекає Ісус, щоб я виявив їм любов? Хочу приналежати до тих, котрі є праворуч?

Господи Ісусе, дай мені силу та відвагу крокувати по дорозі, котра мене приведе до небесної радості.