26.02.2009

26 лютого, четвер – Лк 23,1-34.44-56
Прп. Мартиніяна

1. Тоді встала вся їхня громада, і повели його до Пилата. 2. І заходились його винуватити, кажучи: «Цього ми знайшли, що він підбурює народ наш, забороняє давати кесареві податок і каже, що він – Христос-Цар». 3. Пилат спитав його: «Ти цар юдейський?» А Ісус у відповідь сказав до нього: «Ти кажеш». 4. Тоді Пилат промовив до первосвящеників і юрби: «Я не знаходжу ніякої провини на цій людині». 5. Вони ж наполягали і кричали: «Народ бунтує, навчаючи по всій Юдеї, почавши з Галилеї аж сюди».
6. Почувши це Пилат, спитав, чи цей чоловік галилеянин; 7. а довідавшися, що він з-під влади Ірода, відіслав його до Ірода, який тими днями перебував також у Єрусалимі.
8. Ірод дуже зрадів, побачивши Ісуса; бажав бо здавна бачити його, тому, що чув про нього й сподівавсь побачити від нього якесь чудо. 9. Силу питань він йому ставив, але Ісус не відповідав йому нічого. 10. Первосвященики ж та книжники стояли там і сильно його винуватили. 11. Тоді Ірод з вояками своїми, зневаживши його й насміявшись з нього, надів на нього білу одіж і відіслав його назад до Пилата. 12. І того ж самого дня Ірод і Пилат стали приятелями між собою, раніш бо ворогували.
13. Скликавши, отже, первосвящеників, старшин і народ, 14. Пилат промовив до них: Випривели до мене цього чоловіка як бунтаря народу; ото я, розсудивши справу перед вами, не знайшов на цьому чоловікові (ніякої) провини в тому, про що оскаржуєте його. 15. Та й Ірод ні, бож відіслав його до нас. Виходить, отже, що він не допустився нічого, гідного смерти. 16. Тож я його покараю і відпущу». 17. Треба ж було їм одного випустити з-за празника. 18. Та вони всі разом закричали: «Убий цього, а відпусти нам Варавву!» 19. Цього (останнього) за якийсь заколот у місті та за вбивство кинули були у в’язницю.
20. Пилат, бажаючи їм відпустити Ісуса, промовив до них знову. 21. Та вони закричали: «Розіпни, розіпни його!» 22. І втретє він до них промовив: «Яке ж бо зло вчинив він?Я не знайшов на ньому нічого, гідного смерти. Тож, покаравши його, відпущу». 23. Але вони наполягали сильним криком і вимагали, щоб його розіп’яти. І крик їхній переміг. 24. Тоді Пилат присудив, щоб сталося згідно з їхньою просьбою. 25. І він відпустив того, що за повстання і вбивство був вкинутий у темницю і що про нього вони просили;Ісуса ж видав їм напризволяще.
26. І як вони його повели, схопили якогось Симона Киринея, що повертався з поля, і поклали хрест на нього, щоб ніс за Ісусом.
27. Ішов за ним натовп людей великий і жінки, що плакали за ним та голосили. 28. Ісус же обернувся до них і сказав: «Дочки єрусалимські, не плачте надо мною, а плачте над собою і над вашими дітьми! 29. Бо ось настануть дні, коли скажуть:Щасливі неплідні та й лона, що не родили, і груди, що не годували. 30. Тоді почнуть вони горам казати:Впадьте на нас! – і горбам:Покрийте нас! 31. Бо коли так обходяться з деревом зеленим, що тоді з сухим буде?» 32. З ним вели також двох інших, злочинців, щоб їх скарати на смерть.
33. І як прийшли на місце, що зветься Череп, там його розіп’яли і злочинців, одного по правиці, а другого по лівиці. 34. Ісус же сказав:«Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять». Коли ж ділили його одіж, то кидали жереб</span>

Пилат дає наказ розіп’яти Ісуса, бо боїться людей, а не Бога. Інколи може трапитись так, що ми будемо змушені вибирати між Богом і людьми. Що тоді робити, каже Святе Письмо : «Слухатися слід більше Бога, ніж людей!»
Хрест, який ніс Ісус, об’єднував у собі всі можливі види терпіння: фізичне, моральне, психічне. І кожне з цих терпінь є по-своєму важким і морально вартісним. Часто трапляється так, що людина приймає з покорою лиш один вид терпінь, а інші відкидає. Ба навіть і більше, сьогодні світ хоче створити життя без хреста і терпіння. Але правдиві християни мають зрозуміти, що через терпіння людина духовно вдосконалюється, наближаючись до розп’ятого Ісуса.

• Маємо дві можливості: кинути свій хрест і не йти до Ісуса або, несучи свій хрест і перемагаючи болі та приниження, вийти на дорогу святості, щоб зустріти там Ісуса. Що ми виберемо ? ....