05 лютого, четвер – Мр 12,38-44
Свщмч. Климента, мч. Агатангела
Сказав Господь Своїм учням: Остерігайтеся книжників, що люблять ходити собі у довгих шатах, вітання на майданах, перші сидження у синагогах, перші місця на бенкетах, що з'їдають доми вдовиць і довго моляться на показ. Вони матимуть тяжкий засуд. І, сівши проти скарбоні, дивився, як народ кидав гроші у скарбоню. Чимало заможних кидали багато. І ось прийшла одна вдовиця і вкинула дві лепти, тобто кодрант. Прикликавши Своїх учнів, сказав їм: Істинно кажу вам, що та вбога вдовиця кинула більш від усіх, які кидали у скарбоню. Усі бо кидали зо свого зайвого, вона ж зо свого убозтва вкинула все, що мала, увесь свій прожиток.
…І ось прийшла одна вдовиця і вкинула дві лепти… Ці дві монети мали дуже малу цінність! Ісус похвалив дар цієї вдови тому, що вона давала з любов’ю. Любов дає надзвичайну цінність також дрібничкам та для декого безвартісним речам!!!
…та вбога вдовиця кинула більш від усіх, які кидали у скарбною…Це не було стосовно цінності, а стосовно любові!!! Ісус нас в цьому уривку вчить робити з малих речей щось велике та цінне в Божих очах. Можливо протягом свого життя не переживемо великих речей, але в дрібничках зможемо Йому виявляти нашу любов постійно, щоденно: тим, коли миєш посуд, чи вчишся, чи читаєш, чи бавишся або сумуєш, чи ти біля ліжка дитини або старця, чи даєш стакан води. В Божих очах робиш великі речі тоді, якщо все робиш з любові до Бога, а не тому що мусиш!!! Виконувати дрібнички з любові до Бога вимагає жертви, а цього нам потрібно вчитися всім та щоденно.
• Подумаю над багатством дрібних можливостей, які мені Бог щоденно дає, щоб я вкинув їх у Божу скарбницю з любов’ю.
Немає коментарів:
Дописати коментар