9.4. Мчц. Матрони Солунської
Лк. 23,33-43
33. І як прийшли на місце, що зветься Череп, там його розіп’яли і злочинців, одного по правиці, а другого по лівиці. 34. Ісус же сказав:«Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять». Коли ж ділили його одіж, то кидали жереб. 35. Люди стояли й дивились. Навіть князі їхні насміхалися, кажучи: «Інших спасав, нехай спасе себе самого, коли він – Месія Божий, Вибраний!» 36. Вояки також глузували з нього; підходячи до нього й подаючи йому оцет, 37. примовляли: «Коли ти цар юдейський, спаси себе самого!»
38. А був над ним і напис грецьким письмом, латинським і єврейським: «Це – Цар Юдейський».
39. Один із повішених злочинців зневажав його, кажучи: «Хіба ти не Христос?Спаси себе і нас!» 40. А другий, озвавшися, скартав його й мовив: «Чи не боїшся Бога, ти, що покутуєш ту саму кару? 41. Бож ми приймаємо кару, гідну наших учинків, цей же не зробив нічого злого». 42. І додав: «Ісусе!Згадай про мене, як прийдеш у своє Царство». 43. Сказав (Ісус) до нього: «Істинно кажу тобі: Сьогодні будеш зі мною в раї».
Наостанок бачимо як з Ісуса знімають одежу. Вже перед тим Його позбавили свободи, Матері, друзів, пошани, здоров’я, сили – це все мусів віддати, щоб сповнити волю Батька. Ми також маємо до того дійти, але ще прив’язуємось до багатьох дрібничок. Кожне зречення чогось нас болить. Не вміємо з радістю давати, та ще гірше є тоді, коли щось нам відбирають інші. Втрачаємо мир, добрий настрій, воюємо самі із собою, радість втрачається.
Господи Ісусе, допоможи нам дивитись вище! Поможи нам бачити усе, що нас збіднює для Бога, який хоче нас мати цілком для себе. Це є Його любов, яка хоче спалити всі перешкоди. Та бути любленим є справді радістю.
Немає коментарів:
Дописати коментар