11.04.2009

11.4.Лазарева субота,Свщмчч. Марка й Кирила
Ів. 11,1-45
1. Був один недужий:Лазар з Витанії, села Марії та її сестри Марти. 2. Марія ж, брат якої Лазар слабував, була ота, що миром помазала Господа і волоссям своїм обтерла йому ноги. 3. Отож послали сестри до нього сказати йому: «Господи, той, що любиш ти його, слабує». 4. Зачувши те Ісус, мовив: «Недуга ця не на смерть, а на славу Божу: щоб Син Божий ним прославився». 5. Любив же Ісус Марту і її сестру, і Лазаря. 6. Тож як зачув, що той хворіє, ще два дні лишився на тому місці, де перебував. 7. Щойно по тому мовив до учнів: «Ходімо знову до Юдеї». 8. Учні ж йому казали: «Учителю, оце недавно юдеї тебе каменувати хотіли, а ти знов туди ідеш?» 9. Відрік Ісус: «Чи не дванадцять годин дневі? Коли хтось удень ходить, то не спотикається, бачить бо світло світу цього. 10. Коли ж хтонебудь ходить уночі, то спотикається: у такому нема світла!» 11. Сказав ото, а тоді мовив до них: «Лазар, приятель наш, заснув. Піду, проте, і розбуджу його». 12. А учні йому: «Господи, коли заснув, то й одужає». 13. Про його смерть говорив Ісус, вони ж собі гадали, що про спочинок у сні мова його була. 14. Тож Ісус і каже їм одверто: «Лазар упокоївся, 15. і радію я за вас, що мене там не було, щоб ви увірили! Ходім, однак, до нього». 16. Тоді Тома, на прізвисько Близнюк, сказав до співучнів: «Ходімо й ми з ним, щоб разом умерти».
17. Прибувши, застав Ісус його вже чотириденним у гробі. 18. Була ж Витанія недалеко Єрусалиму, стадій з п’ятнадцять, 19. і багато з юдеїв посходилося до Марти та Марії, щоб розважити їх по братові. 20. Почувши ж Марта, що Ісус наближається, метнулась йому назустріч, тоді як Марія сиділа в хаті. 21. Отож заговорила Марта до Ісуса: «Господи, якби ти був тут, – мій брат не вмер би! 22. А й тепер знаю, що все, що попросиш ти в Бога, Бог тобі дасть». 23. І каже їй Ісус: «Твій брат воскресне». 24. «Знаю, – каже до нього Марта, – що воскресне у воскресіння, дня останнього». 25. А Ісус їй: «Я – воскресіння і життя. Хто в мене вірує, той навіть і вмерши – житиме! 26. Кожен, хто живе і в мене вірує, – не вмре повіки. Віриш тому?» 27. «Так, Господи, – каже йому, – вірую, що Христос єси, Божий Син, який гряде у світ цей».
28. Те сказавши, пішла й покликала свою сестру Марію та й каже пошепки: «Учитель прийшов і тебе кличе». 29. Ледве та вчула це, підвелася притьмом та й подалась до нього. 30. Ісус ще не ввійшов у село; був він на тому місці, де його зустріла Марта. 31. Юдеї ж, що були в хаті з нею та її розважали, побачивши, що Марія встала похапцем і вийшла, пішли слідом за нею, бо думали, що до гробу подалась, аби там поплакати. 32. Та Марія, прийшовши туди, де був Ісус, і побачивши його, впала йому до ніг і сказала йому: «Господи, якби ти був тут, то мій брат не вмер би!» 33. Побачив Ісус, що вона плаче, а й юдеї, що прийшли з нею, плачуть і собі, тож відчув жалощі в дусі і, зворушений, 34. запитав: «Де поклали ви його?» Кажуть йому: «Іди, Господи, і поглянь». 35. Заплакав Ісус. 36. І заговорили юдеї: «Бач, як він його любив!» 37. А деякі з них мовили: «Чи ж оцей, що сліпому очі зрячими вчинив, не міг так учинити, щоб і отой не помер?»
38. І знову жалощі відчув Ісус у собі і подався до гробу. А була то печера, і камінь лежав зверху. 39. «Відкотіть камінь», звелів Ісус. Марта ж, сестра померлого, каже йому: «Господи, відгонить уже: четвертий бо день». 40. «А хіба я тобі не казав, – озвавсь Ісус, – що коли віруєш, то побачиш славу Божу?» 41. Відкотили отже камінь. І звів Ісус очі вгору й мовив: «Отче, тобі подяку складаю, що вислухав єси мене! 42. Я добре знаю, що повсякчас вислуховуєш мене, тож тільки з-за люду, який ото стоїть навколо, сказав я: щоб вони увірили, що ти мене послав». 43. А промовивши те, кликнув на ввесь голос: «Лазарю, вийди сюди!» 44. І мертвий вийшов із зав’язаними в полотно руками й ногами та обличчям, хусткою обмотаним. І сказав їм Ісус: «Розв’яжіть його і пустіть, нехай ходить».
45. І бачивши, що вчинив Ісус, увірували в нього численні юдеї, які зійшлися були до Марії

Марта в Євангеліях зображена в двох різних сценах. Найперше нам показується як та, яка має багато клопоту з обслуговуванням дорогоцінного візиту Ісуса, і не розуміє свою сестру, яка сидить біля Ісуса, та потім при гробі Лазаря… Саме в її відповідях бачимо зростання віри, яким пройшла від Ісусового зауваження, в якому Він її скеровує, до пізнання того, як важливо є відпочити, залишити все навколо та сидіти хоча б хвилинку при ногах Ісуса в особистій молитві, при читанні Божого слова, в роздумах …
Її докір: «Господи, чи тобі байдуже, що сестра моя лишила мене саму служити?» (Лк.10,40) змінюється на покірне визнання віри «Господи, якби ти був тут, – мій брат не вмер би!» Відчуваємо той зріст?! Цю зміну? Марта працювала над собою та результат є видимим!
Марта є для нас зразком. Вона не лише чула слова Ісуса, але поступово дозрівала в міцній вірі в Бога! В нас також буде зростати довіра до Бога, якщо почнемо здійснювати слова Ісуса в конкретному щоденному житті… Плоди віри в Бога: радість, покора, любов, терпеливість будуть всюди нас супроводжувати!