06 лютого, субота – Лк. 21,8-9;25-27;33-36
Преп. Ксенії Римлянки
Він же відповів: “Глядіть, щоб вас не звели: багато бо прийде в моє ім'я і буде казати: Це я, - і: Час наблизився. Не йдіть слідами за ними. Коли почуєте про війни та розрухи, не страхайтеся, бо треба, щоб це сталося спершу, але кінець не зараз.” . І будуть знаки на сонці, місяці й на зорях, а на землі переполох народів, стривоження шумом моря та його хвилями. Люди змертвіють від страху, очікуючи те, що на світ надійде, бо захитаються небесні сили. Тоді побачать Сина Чоловічого, що йтиме у хмарі з силою і славою великою. . Небо й земля проминуть, слова ж мої не пройдуть. Зважайте на самих себе, щоб часом серця ваші не обтяжилися обжирством, пияцтвом та життєвими клопотами, і щоб той день не впав на вас зненацька, немов сітка, бо він прийде на всіх, які живуть на поверхні всієї землі. Будьте чуйні, отже, і кожного часу моліться, щоб мати змогу уникнути всього того, що має збутися, і стати перед Чоловічим Сином.”
Маємо бажання закричати: Чому це все? Хіба не досить труднощів та проблем нам приносить кожен новий день? А тепер ще й це?
Це є Ісусові застережливі слова. Бог нас дуже добре знає. Знає як легко на нас вплинуть приємності, добрі та гарні речі, можливість пережити щось цікавого… Багато з нас робить менших чи більших «божків» з їжі, праці, телебачення, комп’ютера, машини та грошей, котрі «витискають» Бога з першого місця в нашому серці.
Бог, котрий нас безконечно любить, каже, щоб не ставили на перше місце щось, що не є важливим для нашого вічного життя. Подумаймо сьогодні над тим, чи ми готові за всяких обставин та в будь-який момент залишити все, що маємо. Чи можемо бути впевненими, що наш відхід з цього життя є таким безконечно далеким?
Бог нас хоче скерувати до того, щоб наші серця не обтяжувалися чимось, що нас не зробить щасливими та досконалими для неба.
• Що візьму із собою у вічність?
Господи, дякую Тобі, що Ти мені даєш можливість та час змінюватися.
Немає коментарів:
Дописати коментар