18 лютого, четвер – Мт. 26,36-46
Муч. Агафії
Тоді Ісус приходить з ними на місце, зване Гетсиманія, і каже до учнів: “Посидьте тут, поки піду та помолюся там.” І взяв Петра з собою і двох синів Заведея, і почав скорбіти та тужити. Тоді сказав їм: “Смуток у мене на душі – аж до смерти! Зостаньтеся тут і чувайте зо мною.” І пройшовши трохи далі, упав обличчям додолу, молившися і промовляючи: “Отче мій, якщо можливо, нехай мине ця чаша мене. Однак не як я бажаю, лише – як ти.” Повернувся він до учнів і, знайшовши їх заснулими, каже до Петра: “Отож і однієї години не спромоглися чувати зо мною? Чувайте й моліться, щоб не ввійшли у спокусу, бо дух бадьорий, але тіло немічне.” Знову, вдруге, відійшов він і почав молитися: “Отче мій, коли ця чаша не може минути, щоб я її не пив, хай буде твоя воля!” І, повернувшися, знову знайшов, що вони спали, бо очі в них були отяжілі. Залишив він їх, пішов знову й почав молитись утретє, повторюючи ті самі слова. Потім повернувся до учнів і каже до них: “Спіть собі й відпочивайте; наблизилась уже година, і Син Чоловічий буде виданий грішникам у руки. Уставайте, ходімо! Ось наблизився мій зрадник.”
Ісусове страждання, самотність. Найближчі друзі заснули. Господи визволи нас з цього сну, коли Ісусове страждання продовжується в стражданні людей.
З темноти Гетсеманії прояснюється надія, коли Ісус каже: «Хай буде Твоя воля!». Погодження з Отцевою волею.
І ми так дозволяймо, щоб коли є темнота нам світила надія, бо коли приймаємо: не моя воля, але Твоя воля, Отче, то Ти про все знаєш, Ти є зі мною, і якщо я не бачу, якщо є темно, то хай станеться Твоя воля, Боже.
Господи, наповни всі мої темноти Твоєю любов’ю.
Немає коментарів:
Дописати коментар