21 лютого, неділя – Ів. 1,43-51
1 Посту. Вмуч. Теодора Стратилата; прор. Захарії
Другого дня вирішив піти в Галилею; і знайшовши Филипа, мовив до нього: «Іди за мною.» А був Филип з Витсаїди, з міста Андрієвого та Петрового. Зустрів Филип Натанаїла і сказав до нього: «Ми знайшли того, про кого Мойсей у законі писав і пророки, - Ісуса Йосифового сина, з Назарету.» Натанаїл же йому на те: «А що доброго може бути з Назарету?» Мовив до нього Филип: «Прийди та подивися.» Побачивши Ісус, що Натанаїл надходив до нього, сказав про нього: «Ось справжній ізраїльтянин, що нема в ньому лукавства.» Натанаїл же йому: «Звідкіль знаєш мене?» Сказав Ісус, промовивши до нього: «Перше, ніж Филип закликав тебе, бачив я тебе, як був єси під смоковницею.» Відповів же йому Натанаїл: «Учителю, ти - Син Божий, ти - цар Ізраїлів.» Ісус відказав, мовивши до нього: «Тому, що я повідав тобі: Бачив я тебе під смоковницею, - то й віриш! Бачитимеш більше, ніж те.» І сказав до нього: «Істинно, істинно кажу вам: Побачите небеса відкриті, й ангелів Божих, як висходять та сходять на Сина Чоловічого.»
Филип говорив про Ісуса з таким натхненням, що за ним пішов і Натанаїл. Його зустріч з Христом закінчується знайомим нам закликом повним віри: «Учителю, ти - Син Божий!» Вже перша зустріч переконала його, що Ісус є Богом.
Ми з Ісусом зустрічаємося щоденно і тішимося тим, що Йому належимо. Та дуже часто наше тілесне є таким сильним, що йдемо за солодкими обіцянками, зручністю, багатством… Будьмо обережні! Лише Ісус пропонує дорогу до вічної радості.
• Не забувай, що Бог є і там, де ти і не хотів би Його бачити.
Господи Ісусе, відкриваю Тобі своє серце, віднови в Ньому щире бажання належати лише Тобі.
Немає коментарів:
Дописати коментар