19 лютого, п’ятниця – Мт. 26,47-56
Свят. Вукола, єп.; свящмуч. Сілвана, єп.
Він говорив ще, як надійшов Юда, один з дванадцятьох, а з ним і сила народу з мечами та дрючками – від первосвящеників та старших народу. Зрадник його дав їм знак, мовивши: “Кого я поцілую, це він, беріть його.” І відразу ж підійшов він до Ісуса й каже: “Радуйся, мій Учителю!” – та й поцілував його. Тоді питає його Ісус: “Чого прийшов єси, друже?!” – І зараз ті приступили, наклали на Ісуса руки і схопили його. Аж тут один із тих, що були з Ісусом, простягнув руку, вихопив свого меча й, ударивши. слугу первосвященика, відтяв йому вухо. Тоді Ісус сказав до нього: “Вклади твій меч назад до піхви: всі бо, що за меч беруться, від меча загинуть. Чи гадаєш, що я не міг би попросити Отця мого, і він зараз же не дав би мені більш як дванадцять легіонів ангелів? Як же то збулися б Писання, що воно так мусить статися?” Тоді Ісус промовив до народу: “Немов на розбійника вийшли ви з мечами та дрючками, щоб мене схопити! Щодня сидів я, навчаючи, у храмі, і ви мене не взяли. Та все це сталося, щоб збулися Писання пророків.” Тоді всі учні залишили його й повтікали.
Вчора ми чули, що апостоли заснули. Той, що чуває, - зрадник. Поцілунок, який мав би говорити про любов, засвідчує зраду, ненависть. Все Ісусове страждання – означає зраджене приятельство, любов перемінену на ненависть. Але Бог у своїй безмежній повазі до людини, віддається їй до рук, дозволяє себе вбити, щоб через свою смерть дарувати нам життя.
Господи, поцілунку не дам Тобі, як Юда, але, як розбійник сповідаюся Тобі: Пом’яни мене, Господи, коли прийдеш, у Царстві Твоїм. Пом’яни мене, Владико, коли прийдеш, у Царстві Твоїм. Пом’яни мене, Святий, коли прийдеш, у Царстві Твоїм.
Немає коментарів:
Дописати коментар