23 лютого, вівторок – Мт.26,69-75
Муч. Харалампія
Петро ж сидів надворі. Аж тут одна служниця підійшла до нього й каже: “І ти був з Ісусом Галилеєм.” Але той перед усіма відрікся і заявив: “Не знаю, що таке говориш.” Коли ж: він вийшов до воріт, уздріла його інша й каже до тих, що там були: “Цей був з Ісусом з Назарету.” Він знову, клявшися, відрікся: “Не знаю я цього чоловіка.” Десь трохи згодом приступили ті, що там стояли, і заговорили до Петра: “Ти таки справді один з них, бо й твоя вимова тебе виявляє.” Тоді Петро почав клястися та божитися: “Не знаю я цього чоловіка.” І враз заспівав півень. І Петро згадав те слово, що Ісус сказав був: “Раніше, ніж півень заспіває, ти тричі зречешся мене.” І вийшовши звідтіль, заплакав гірко.
Зрадити Ісуса – означає зрадити самих себе. Страх має над нами велику силу. Петро боявся. Страх є слабкість, він нищить цілісність людини. Спокуса страху нас буде постійно супроводжувати. Сила, яка може перемогти наш страх є Ісусове слово: «Не бійтеся!» Петро гірко заплакав та тим спасся від страху. Покаятися, відновити наше єднання з Ісусом, тільки це може вигнати страх з нашого життя. Страх перед смертю був переможений Ісусовою смертю.
Ісусе, дай, щоб ми пізнали Твою відвагу, щоб не мали спокуси зрадити Тебе. Без Тебе відчуваємося порожні, в страху. Дай нам Петрові сльози покаяння та силу визнавати Тебе в кожному часі та на кожному місці.
Немає коментарів:
Дописати коментар