26 лютого, п’ятниця – Мт. 27,45-56
Преп. Мартиніяна
Від шостої години темрява настала по всім краю аж до дев'ятої години. А близько дев'ятої години Ісус скрикнув міцним голосом, вимовляючи: “Елі Елі, лема савах-тані”, – тобто: “Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув?” Деякі з тих, що там стояли, почувши це, казали: “Він Іллю кличе.” І негайно один із них підбіг, узяв губку й, намочивши її оцтом, настромив на тростину й дав йому пити. Інші ж казали: “Лиши, побачимо, чи прийде Ілля його рятувати.” А Ісус, скрикнувши сильним голосом, віддав духа. І роздерлася завіса храму надвоє, відверху аж до низу, і земля затряслася, скелі порозпадались; гроби відкрилися, багато тіл святих померлих устали, і вийшовши з гробів по його воскресінні, ввійшли у святе місто й багатьом з'явились. А сотник і ті, що стерегли з ним Ісуса, бачивши землетрус і те, що сталося, вельми налякалися і мовили: “Це справді був Син Божий!” Було ж там багато жінок, які дивилися здалека; вони слідом ішли за Ісусом з Галилеї, і йому прислуговували: між ними Марія Магдалина, Марія, мати Якова та Йосифа, і мати синів Заведея.
Вбили Ісуса, Він замовк. Ті, які Його хотіли вбити є спокійні. Але замовк лише Його голос, а Його Слово залишається навіки. Воно живе та правдиве є навіки тому, що в Ньому – життя, і це життя є світлом для людей. Світло світить, але темрява Його не приймає. На Голгофі зустрілися біль та радість. Радість тих, для яких «неприятель» був переможений.
Господи, Ти помер за нас на хресті. Ми покірно просимо Тебе, перебувай з нами постійно. Дай нам розуміння сотника, який відважно сказав: «Це насправді був Син Божий.» Покірно перед Твоїм хрестом повторюємо: Насправді, Ти є Син Божий.
Немає коментарів:
Дописати коментар