13 березня, субота (заупокійна) – Мр 7,31-37
Іспов. Василія, посника; Преп. Касіяна
І знову, покинувши країну Тирську, прийшов через Сидон над море Галилейське у межі околиць Десятимістя. І приводять йому глухонімого й благають його, щоб на нього руку поклав. І взявши його набік від народу, вклав йому пальці свої в уха і, добувши своєї слини, торкнув йому язика; а глянувши на небо, зідхнув та й каже: "Ефата", тобто: "Відкрийся!" І зараз же відкрились його вуха, і розв'язалися зав'язі його язика, і почав він виразно говорити. І наказав їм нікому про це не говорити. Та що більше він їм наказував, то більше вони те розголошували. І, зачудовані понад усяку міру, говорили: "Він усе гаразд учинив: і глухим дає слух, і мову - німим."
Кожного ранку можемо самі на власному досвіді пережити таке чудо. Через сотворені речі до нас говорить сам Ісус: “Ефата”, тобто: "Відкрийся!” Відкрий свої очі, побач красу речей, котрі я створив для тебе. Побач людей, котрих я Тобі посилаю, приходжу в них до тебе та бажаю вислухати тебе, хочу тобі допомагати. Не надівай тільки на вуха навушники, бо не зможеш почути, і очі не закривай чорними окулярами, бо стільки людей не побачиш.
Скільки з нас потребують сьогодні оздоровлення з глухоти, щоб бути чуйними на Божі речі? Так часто дозволяємо, щоб нас захоплював світ навколо нас. Стільки всього хочемо встигнути за один день, що те, Боже, вже не поміщається до нашого записника.
Як добре, що Бог є такий терпеливий і постійно доторкається через своє слово, через внутрішній голос совісті та пропонує рішення: «Відкрийся!» Відкриймо наші серця для Бога та для краси сотворених Ним речей. Подивімося, як нам Бог хоче дати відчути свою любов через ближніх, природу та бажає нам принести мир і радість.
• Чи хочу дозволити, щоб мене оздоровив Ісус?
Господи, доторкнися і мене своєю оздоровляючою любов’ю.
Немає коментарів:
Дописати коментар