19.03.2010

19 березня, п’ятниця – Лк 22,63-71
42-ох мучч. з Аморії

Тим часом люди, що держали його, б'ючи його, над ним знущалися і, накривши, питали його: “Пророкуй, хто той, що вдарив тебе?” І багато іншого, глузуючи, говорили на нього. Якже настав день, зібралася рада старших народу, первосвященики та книжники; і привели його на суд свій і казали: “Коли ти - Христос, скажи нам.” Він відповів їм: “Коли скажу вам, ви не повірите; а якщо вас спитаю, ви не відповісте. Віднині Син Чоловічий сидітиме по правиці Божої Сили.” А всі сказали: “То, значить, ти Син Божий?” Він сказав до них: “Самі ж кажете, що я.” “Навіщо нам ще свідки”, - сказали ті, - “самі ми чули з уст його.”

…Якже настав день…починає сходити сонце і починається також слухання: звинувачення та докази
… Як це можна побачити із двох основних питань, суд має релігійний характер: Чи ти є Христос – Месія? Чи ти є Божий Син?
Ісусова відповідь: “Коли скажу вам, ви не повірите; а якщо вас спитаю, ви не відповісте». Знає, що за тим є нерозуміння, помилки, пересуди. Відчуває навколо себе холодний ланцюг недовіри та ворожості і це тим болісніше, бо Йому протистоїть його власний народ.
Наперекір цьому, Ісус проголошує тайну, яка є в ньому. Користуючись словами Святого Письма, представляє себе як: Сина Чоловічого, який сидітиме по правиці Божої Сили. Ця слава, яку очікував Ізраїль готується тепер в цьому засудженому. Він є Божим Сином, і Він готовий страждати, але не піддатися.

Немає коментарів: