18 березня, четвер – Лк 22,55-62
Муч. Конона
І коли вони розклали вогонь посеред двору та посідали вкупі, сів і Петро між ними. Побачила його одна слугиня, як він сидів біля багаття і, приглянувшись до нього пильно, каже: “І цей з ним був!” А він відрікся, кажучи: “Не знаю його, жінко!” Та трохи згодом другий, побачивши його: “І ти з них”, - каже. Але Петро відповів: “Ні, чоловіче!” А по якійсь годині хтось інший почав наполегливо казати: “Справді, і цей з ним був! До того він і з Галилеї!” Петро озвавсь: “Не знаю, чоловіче, що ти кажеш.” І зараз, як він говорив ще, заспівав півень. І Господь, обернувшись, глянув на Петра, і згадав Петро Господнє слово, коли Господь йому сказав: “Петре, перше, ніж півень заспіває, ти мене відречешся тричі.” І, вийшовши звідти, заплакав гірко.
…“І ти з них”, - каже…. Петро озвавсь: “Не знаю, чоловіче, що ти кажеш… В момент цієї зради звучить голос, який руйнує нічну тишу в Єрусалимі та доторкається перш за все совісті Петра: спів півня. Саме у цій хвилині виходить Ісус з суду, на якому був засуджений. Євангеліст Лука нам пише про зустріч поглядів між Христом та Петром і використовує грецьке слово, яке означає “дивитися в глибину”. Господь дивиться, Його очі проникають в глибину таїнств душі. З очей апостола течуть сльози покаяння. Це мало б стосуватися і всіх нас, адже і ми щоденно допускаємося малих зрад, ховаємося за відмови, та дозволяємо, щоб над нами володів страх. Але так як з Петром, так і для нас є відкрита дорога до зустрічі з Ісусовим поглядом, котрий нам довіряє це саме завдання: “Коли Ти навернешся, підтримай своїх братів”.
Немає коментарів:
Дописати коментар