24 березня, середа – Лк 23,26-32
Св. Софронія, патр. Єрусалимського
І як вони його повели, схопили якогось Симона Киринея, що повертався з поля, і поклали хрест на нього, щоб ніс за Ісусом. Ішов за ним натовп людей великий і жінки, що плакали за ним та голосили. Ісус же обернувся до них і сказав: “Дочки єрусалимські, не плачте надо мною, а плачте над собою і над вашими дітьми! Бо ось настануть дні, коли скажуть: Щасливі неплідні та й лона, що не родили, і груди, що не годували. Тоді почнуть вони горам казати: Впадьте на нас! - і горбам: Покрийте нас! Бо коли так обходяться з деревом зеленим, що тоді з сухим буде?” З ним вели також двох інших, злочинців, щоб їх скарати на смерть.
Симон був Юдей з Киринеї. Наказ римлян його зупинив, щоб ніс хрест втомленого засудженого. Симон проходив випадково. Не знав, яким великим є засуджений. Це є секрет зустрічі з Богом. Бог чекає на дорогах нашого життя. Це Він, хто стукає в наші двері. Деколи і неочікувана подія, як та що перетнула життя Симона, може бути даром навернення. Євангеліст Марко згадує імена синів цього чоловіка, Олександра та Руфі, які стали християнами. Симон є прикладом невидимої зустрічі між Божою благодаттю та людською співпрацею. Його жест з примусу є символом всіх вчинків солідарності з терплячими, втомленими та засмученими. Симон представляє тих великодушних людей – місіонерів, котрі допомагають бідним та «беруть їх» на свої плечі.
• Кому сьогодні конкретно допоможу?
Господи, допоможи мені допомагати тим котрі в нужді.
Немає коментарів:
Дописати коментар