25 березня, четвер – Лк 23,33-43
Преп. ісп. Теофана Сигріянського та св. Григорія, Папи
І як прийшли на місце, що зветься Череп, там його розіп'яли і злочинців, одного по правиці, а другого по лівиці. Ісус же сказав: “Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять.” Коли ж ділили його одіж, то кидали жереб. Люди стояли й дивились. Навіть князі їхні насміхалися, кажучи: “Інших спасав, нехай спасе себе самого, коли він - Месія Божий, Вибраний!” Вояки також глузували з нього; підходячи до нього й подаючи йому оцет, примовляли: “Коли ти цар юдейський, спаси себе самого!” А був над ним і напис грецьким письмом, латинським і єврейським: “Це - Цар Юдейський.” Один із повішених злочинців зневажав його, кажучи: “Хіба ти не Христос? Спаси себе і нас!” А другий, озвавшися, скартав його й мовив: “Чи не боїшся Бога, ти, що покутуєш ту саму кару? Бож ми приймаємо кару, гідну наших учинків, цей же не зробив нічого злого.” І додав: “Ісусе! Згадай про мене, як прийдеш у своє Царство.” Сказав (Ісус) до нього: “Істинно кажу тобі: Сьогодні будеш зо мною в раю.”
Ісус є Цар. Як часто думаємо про Ісуса, як Царя нашого щоденного життя? Легко вірити тоді, коли нам все виходить та життя проходить в мирі. В періоді випробувань та труднощів набагато важче утримати царювання Ісуса Христа в нашому серці.
Злочинець з Євангеліє визнав свою жорстокість та негідність, віддав своє життя до рук Ісуса: “Ісусе! Згадай про мене, як прийдеш у своє Царство.” Помер у мирі, отримав запевнення, що “Істинно кажу тобі: Сьогодні будеш зо мною в раю.”
Господи, покажи нам дорогу, по якій маю крокувати.
Немає коментарів:
Дописати коментар