23 березня, вівторок – Лк 23,13-25
Мучч. Кондрата та ін.
Скликавши, отже, первосвящеників, старшин і народ, Пилат промовив до них: “Ви привели до мене цього чоловіка як бунтаря народу; ото я, розсудивши справу перед вами, не знайшов на цьому чоловікові (ніякої) провини в тому, про що оскаржуєте його. Та й Ірод ні, бож відіслав його до нас. Виходить, отже, що він не допустився нічого, гідного смерти. Тож я його покараю і відпущу.” Треба ж було їм одного випустити з-за празника. Та вони всі разом закричали: “Убий цього, а відпусти нам Варавву!” Цього (останнього) за якийсь заколот у місті та за вбивство кинули були у в'язницю. Пилат, бажаючи їм відпустити Ісуса, промовив до них знову. Та вони закричали: “Розіпни, розіпни його!” І втретє він до них промовив: “Яке ж бо зло вчинив він? Я не знайшов на ньому нічого, гідного смерти. Тож, покаравши його, відпущу.” Але вони наполягали сильним криком і вимагали, щоб його розіп'яти. І крик їхній переміг. Тоді Пилат присудив, щоб сталося згідно з їхньою просьбою. І він відпустив того, що за повстання і вбивство був вкинутий у темницю і що про нього вони просили; Ісуса ж видав їм напризволяще.
Ісус стоїть перед Пилатом, який представляє з однієї сторони жорстоку силу. Лука в одному місці свого Євангеліє згадує, що Пилат не побоявся змішати кров людей з кров’ю пожертвуваних тварин. З’єднується з ним і темна сила, сила натовпу, маніпульованого силою влади. Результатом цього є рішення, що краще відпустити розбишаку та ворога.
З другої сторони виступає інший Пилат, який ніби представляє традиційну справедливість, досконалість Римського права. Пилат тричі пропонує свободу Ісусові – замало доказів. Звинувачення не вистарчало на хрест, який вимагали. Пилат представляє певну відкритість, охоту, яка поступово зменшується і вкінці згасає.
Під впливом публічної думки Пилат представляє ставлення, яке, здається, володіє людьми і в наш час: ставлення байдужості до інших та зацікавлення лише персональними вигодами. Задля легкого життя та власних інтересів не боїмося топтати правду та справедливість. Вкінці настає байдужість, повільна смерть правдивої людськості. Пилат вирішує – Ісуса на смерть.
• Пилат дивиться з другої сторони, вмиває руки та скептично каже: А що є правда? Як часто робимо і ми так?
Немає коментарів:
Дописати коментар