10 березня, вівторок – Мт 26,69-75
Св. Тарасія, архєп. Царгородського
Петро ж сидів надворі. Аж тут одна служниця підійшла до нього й каже: «І ти був з Ісусом Галилеєм». Але той перед усіма відрікся і заявив: «Не знаю, що таке говориш». Коли ж він вийшов до воріт, уздріла його інша й каже до тих, що там були: «Цей був з Ісусом з Назарету». Він знову, клявшися, відрікся: «Не знаю я цього чоловіка». Десь трохи згодом приступили ті, що там стояли, і заговорили до Петра: «Ти таки справді один з них, бо й твоя вимова тебе виявляє». Тоді Петро почав клястися та божитися:«Не знаю я цього чоловіка». І враз заспівав півень. ІПетро згадав те слово, що Ісус сказав був: «Раніше, ніж півень заспіває, ти тричі зречешся мене». І вийшовши звідтіль, заплакав гірко.
Петро відрікся свого Господа. Гріх є завжди зреченням Христа. Наші помилки не повинні приводити нас до зневіри, але мають вести до покори. Правдивий жаль – це завжди можливість для нової зустрічі з Господом. Небо повне великих грішників, які вміли жаліти за гріхи.
Ісус завжди нас приймає та радіє нашому наверненню.
• Наскільки я жалію за своїми вчинками та гріхами? З щирим жалем прийду до Ісуса та попрошу Його прощення.
Немає коментарів:
Дописати коментар