26 березня, четвер – Мр 15,22-32
Перенесення мощів св. Никифора
І привели його на місце Голготу, що значить Череп-місце, та й дали йому пити вина, змішаного з міррою, та він не прийняв. Тоді розіп’яли його й поділили його одежу, кинувши на неї жереб, хто що візьме. Була ж третя година, коли вони розіп’яли його. А був і напис, за що його засуджено, написаний: «Цар Юдейський».
І розіп’яли з ним двох розбійників, одного праворуч, а другого ліворуч від нього. Тоді збулось Писання, що каже: «І з беззаконними полічено його».
І прохожі хулили його й, киваючи своїми головами, промовляли: «Гей, ти, що храм руйнуєш і в три дні знов його будуєш– спаси себе з хреста!» А й первосвященики глузували між собою й разом з книжниками приказували: «Інших спасав, а себе – не може спасти! Христос, цар Ізраїля – хай зійде тепер із хреста, щоб ми побачили й увірували». Та й ті, що були з ним розп’яті, зневажали його.
…Тоді розіп’яли його… Є стільки терплячих, хворих, стільки самотніх. Можливо і ми колись будемо в черзі тих, для яких життя стало стражданням. День за днем, ніч за ніччю, постійно те саме страждання, або ще гірше. Де поділась Ісусова звістка любові? Як глибоко є в таких хвилинах затиснена радість під силою болю! Ісус це мусів пережити, коли Його страждання було більшим під силою молотка. Існують люди, котрих любимо та до котрих хочемо бути подібними. Їхня особа нас захоплює та радіємо з кожної успішної спроби бути чимось подібними до них. Страждання та біль нас роблять подібними до Христа.
Господи Ісусе, дай, щоб думка про Тебе та Твою любов нас потішала та робила міцнішими у хвилини болю.
Немає коментарів:
Дописати коментар