20 березня, п’ятниця – Мр 14,43-52
Свщмчч. Василія, Єфрема, Капитона, Євгенія, Етерія та ін.
І відразу ж, коли він ще говорив, прибув Юда, один з дванадцятьох, а з ним юрба з мечами та киями – від первосвя-щеників, книжників і старших. Його зрадник дав їм знак, кажучи: «Кого поцілую, той і є: беріте його й ведіте обережно». І скоро він прибув, то підійшов до Ісуса та й каже: Учителю – і поцілував його. А вони наклали на нього руки й схопили його. Один же з тих, що там були, витяг меч, вдарив слугу первосвященика й відтяв йому вухо. Тоді Ісус, звернувшись до них, сказав їм: «Немов на розбійника ви вийшли з мечами та киями, щоб мене спіймати. Щодня був я між вами, навчаючи у храмі, і ви мене не схопили. Та це – щоб збулося Писання». Тоді всі, лишивши його, повтікали.
Якийсь же юнак, загорнений в одне лиш покривало, йшов за ним. Його схопили, тож він, покинувши покривало, втік від них нагий.
Зрада й втеча з боку тих, кого Він обрав апостолами, кому довірив секрети Царства, на кого покладав повну довіру! Отже, повна поразка... Який біль і яке приниження! Але усе це було здійсненням того, що сказали пророки. В протилежному випадку як можна було б пізнати огиду гріха, яка, власне, і є зрадою любові?
Зрада захоплює зненацька, особливо, коли це стосується пастирів отари. Як вони могли вчинити це Йому? Дух міцний, але тіло слабке. Спокуси, погрози і зради пригнічують волю. Скільки болю в серці Господа!
Не розчаровуймося! Зрад ніколи не бракувало під час переслідувань. А пізніше були повернення. Цей юнак, що відкинув покривало і втік голим (пор. Mр 14,51-52), за словами видатних тлумачів Святого Писання, став згодом автором євангелія від Марка.
Господи, хто уникає Твоїх Страждань, залишається без гідності. Помилуй нас, бо ми не приховуємося перед Твоєю величчю, а навпаки показуємо тобі наші рани, яких ми найбільше соромимось.
Ісусе, віддалитися від Тебе означає залишити сонце. Ховаючись від сонця, ми потрапляємо у темряву та холод.
Немає коментарів:
Дописати коментар