12 березня, четвер – Мт 27,27-44
Прп. Прокопія Декаполіта
Тоді вояки правителя, взявши Ісуса у преторію, зібрали на нього всю чоту і, роздягнувши його, накинули на нього червоний плащ і, сплівши вінець з тернини, поклали йому на голову, а тростину дали в праву руку. Потім, припавши перед ним на коліна, глузували з нього, кажучи: «Радуйся, царю юдейський!» І плювали на нього, брали тростину й били його по голові. А коли насміялися з нього, скинули з нього плащ, надягнули на нього його одіж і повели на розп’яття.
Виходячи ж, вони зустріли одного чоловіка з Киринеї, на ім’я Симон, і примусили його нести хрест його. Прибувши на місце, що зветься Голгота, тобто сказати «Череп-місце», дали йому випити вина, змішаного з жовчю, але він, покуштувавши, не хотів пити. Ті ж, що розп’яли його, поділили його одежу, кинувши жереб. А потім сіли, щоб його стерегти там.
Над головою в нього прибито напис за що його засуджено: «Це Ісус – Цар Юдейський». Тоді розіп’яли з ним двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч.
Ті ж, що проходили повз нього, лихословили його й похитували своїми головами, кажучи: «Ти, що руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш знову, спаси себе самого; якщо ти Син Божий, зійди но з хреста!» Так само й первосвященики насміхалися з книжниками та старшими, говоривши: «Інших спасав, – себе спасти не може! Він цар Ізраїля: нехай тепер зійде з хреста, і ми увіруємо в нього. Він покладався на Бога, нехай же Бог визволить його нині, якщо він його любить. Сам бо казав: Я –Син Божий». Так теж і розбійники, що були з ним розіп’яті, ображали його.
…і примусили його нести хрест його. Багато разів ми пересвідчились, що хрест є ще важчий тоді, коли його відштовхуємо, не хочемо – та він знову падає на наші плечі і ми не можемо втекти. Ісус його добровільно прийняв, знаючи, що так спасе світ. Те, що ми вирішуємо прийняти, є легше.
Господи Ісусе, допоможи нашій волі, щоб погодилась з хрестом, котрий нам пропонуєш. Хай думаємо більше про тих - котрим допоможемо тим, що несемо хрест - котрим це принесе радість, а менше думаймо про наше страждання.
Немає коментарів:
Дописати коментар