19 березня, четвер – Мр 14,27-42
42-ох мчч. з Аморії
І сказав їм Ісус. «Усі ви спокуситеся, бо написано: Вдарю пастиря, і вівці розбіжаться. Та по моїм воскресінні випереджу вас у Галилеї». А Петро сказав до нього: «Навіть коли й усі спокусяться, – та не я!» Відповів йому Ісус: «Істинно кажу тобі, що ти сьогодні, цієї ночі, заки півень заспіває двічі, тричі мене відречешся». А він ще більше твердив: «Хоч би мені прийшлося з тобою і вмерти, не відречусь я тебе!» І всі так само говорили.
І приходять вони на місце, що зветься Гетсиманія, – то й каже своїм учням: «Посидьте тут, поки я помолюся». І взяв із собою Петра, Якова та Йоана, і почав жахатись та тривожитись. Потім каже до них: «Душа моя вся смутиться аж до смерти. Лишіться тут і чувайте». Пройшовши трохи далі, він припав до землі й почав молитися, щоб, якщо можливо, минула його ця година. І мовив: «Авва –Отче, усе тобі можливе: віддали від мене цю чашу!Та не що я хочу, а що ти». І приходить, і знаходить їх уві сні, та й каже до Петра: «Симоне, ти спиш?Не міг єси чувати ані однієї години? Чувайте ж, моліться, щоб не ввійти в спокусу. Дух бадьорий, але тіло кволе!»
І знову, відійшовши, молився та промовляв те саме слово. І, повернувшися, знову знайшов їх уві сні, очі бо в них були отяжілі й вони не знали, що йому відказати. Повернувся він утретє й каже їм: «Спите ще й спочиваєте? Досить, прийшла година: ось Син Чоловічий буде виданий у руки грішникам. Уставайте, ходімо! Зрадник мій ось наблизився!»
Ісус відчував страх, хвилювання і смуток аж до смерті. Він вибрав трьох друзів, які, однак, невдовзі заснули, тож почав молитися сам: "Нехай відійде від мене ця година, віддали від мене цю чашу... але, Отче, нехай буде Твоя воля”.
Ісус прийшов у світ, щоб виконувати волю Отця, але тепер, як ніколи, Він відчув глибину гіркоти гріха і виснаження. «Нехай станеться воля твоя!» Він міг застосувати силу дванадцяти легіонів ангелів, однак не вчинив цього.
Господи, страждання наповнюють нас страхом. Повертається до нас спокуса зачепитись за легкі запоруки щастя. Вчини, щоб ми не боялися прийняти стражання, а довіряли себе Тобі.
Немає коментарів:
Дописати коментар