16 березня, понеділок – Мт 27,57-66
Мчч. Євтропія, Клеоніка та Василиска
Якже настав вечір, прийшов заможний чоловік з Ариматеї, на ім’я Йосиф, що й сам став учнем Ісуса. Він прийшов до Пилата і просив тіла Ісуса. Тоді Пилат звелів видати тіло. Йосиф узяв тіло, загорнув його в чисте полотно й поклав у своїй новій гробниці, що її висік у скелі. І, прикотивши до входу гробниці великий камінь, відійшов. А була там Марія Магдалина й інша Марія, що сиділи проти гробниці.
На другий день, що після п’ятниці, зібралися первосвященики й фарисеї до Пилата й кажуть: «Ми пригадали собі, пане, що той обманник ще за життя був сказав: Я по трьох днях воскресну. Звели, отже, щоб гробниця була добре забезпечена аж по третій день, щоб часом не прийшли його учні та не вкрали його й не сказали людям:Він воскрес із мертвих! І буде ця остання омана гірша за першу». Пилат каже до них: «Маєте сторожу, ідіть і забезпечте, як знаєте». Вони пішли й забезпечили гробницю, запечатавши камінь, і поставили сторожу.
…Йосиф узяв тіло, загорнув його в чисте полотно й поклав у своїй новій гробниці, що її висік у скелі… Ті, що тримали хоч хвилину Ісуса на руках, були сумні. Втратили когось, в кому мали підтримку. В Його присутності відчували безпеку та радість. Але смерть від них це вкрала. Думаємо завжди про те, що смерть у нас краде, що втрачаємо, і забуваємо, що знаходить той, якого ми любили. Але любов думає більше про ближнього.
Господи Ісусе, дай, щоб ми біля смертного ложа своїх близьких та в пустоті наступних днів вміли радіти зі щастя, котре їм відкри-вається, і так перебороли власний смуток.
Немає коментарів:
Дописати коментар