06 березня, п’ятниця – Мт 26,47-56
Прп. Тимотея
Він говорив ще, як надійшов Юда, один з дванадцятьох, а з ним і сила народу з мечами та дрючками – від первосвящеників та старших народу. Зрадник його дав їм знак, мовивши:«Кого я поцілую, це він, беріть його». І відразу ж підійшов він до Ісуса й каже:«Радуйся, мій Учителю!» – та й поцілував його. Тоді питає його Ісус: «Чого прийшов єси, друже?!» –І зараз ті приступили, наклали на Ісуса руки і схопили його. Аж тут один із тих, що були з Ісусом, простягнув руку, вихопив свого меча й, ударивши, слугу первосвященика, відтяв йому вухо. Тоді Ісус сказав до нього:«Вклади твій меч назад до піхви: всі бо, що за меч беруться, від меча загинуть. Чи гадаєш, що я не міг би попросити Отця мого, і він зараз же не дав би мені більш як дванадцять леґіонів ангелів? Як же то збулися б Писання, що воно так мусить статися?»
Тоді Ісус промовив до народу: «Немов на розбійника вийшли ви з мечами та дрючками, щоб мене схопити! Щодня сидів я, навчаючи, у храмі, і ви мене не взяли. Та все це сталося, щоб збулися Писання пророків». Тоді всі учні залишили його й повтікали.
Ісус Христос старався різними способами відвести Юду від задуманої зради.
Він також радо був би простив Юді його вчинок, коли б він із розкаянням підійшов до нього, а не безнадійно, як він поступив, прийшов до первосвящеників, кинув гроші та й повісився (Мт 27,5). Скільки разів ми знаємо, що це є гріх і не відступаємо від того, щоб не чинити його. Чи ми змушені так поступати? Ні! Ми так бажаємо. І Юда теж так бажав. А Господь не хоче силою змінювати наші наміри, він подібно як Юді так і другим дає перестороги, повчає, показує приклади, але не скасовує намірів людини. Господь залишає людині її волю, коли вона відкидає доброту та любов.
• Подумаю над моїми бажаннями та над тим, що на це каже Господь.
Господи, просвіти мене та дай сили не зраджувати Тебе, а крокувати за Тобою.
Немає коментарів:
Дописати коментар